Присяжних, але тільки до часу, коли утвориться з представників всіх обєднаних хліборобських орґанізацій — „Хліборобська Рада“.
Одначе намічене відокремлення орґанізаційної і практично-політичної роботи від ідеолоґічної вповні перевести не вдалося. З причин еміґраційних обставин орґанізувати „Хліборобську Раду“ оказалось неможливим. Таким чином Рада Присяжних УСХД і далі мусила репрезентувати собою орґанізовані сили Гетьманського Руху і виконувати контрольні функції. А позаяк Рада Присяжних роспилилась і могла відбувати свої засідання тільки в рідких випадках і нереґулярно, то Липинський, порушуючи дух Регляменту УСХД, починає все частіше персонально виступати з ініціятивою і порадами перед Центральною Управою. В цім напрямку йде він так далеко, що сам береться за розрішення ряда практичних орґанізаційних питань, санкціонує своїм авторитетом народження нових орґанізацій, іноді одобрює несерйозну, а часами по характеру своєму і рисковану ініціятиву, не тримаючи Центральної Управи навіть в курсі всіх цих справ, а часами поступаючи і в супереч рішенням виконавчого орґану. Вважаючи на тяжкий стан нервів і легенів Липинського, Центральна Управа ніколи не піднимала боротьби з Липинським, а старалася ці моменти дезорґанізації унешкодити безпосередними зносинами з заінтересованими ґрупами, або іґнорувати зовсім випадки, що не могли мати серйозного значіння.
Так було, наприклад, з заснуванням одної таємничої орґанізації та з деякими затіями спритних людей, котрим Липинський за їх енерґію вибачав певну долю моральної непевности, поступаючи згідно своєму принципу: підкреслювати в людині завжди добрі її сторони.
Таким чином в супереч прийнятим нами рішенням Липинський не обмежує поля своєї діяльности рамками теоретичної, ідеольоґічної праці, а продовжує невпинно, день за днем вмішуватися в справи орґанізації і практичної політики, критикувати їх з погляду їх практичної доцільности і давати свої поради, та нервувати себе і всіх нас зза того, що ці поради не виконуються вчасно і в задуманім ним масштабі та темпі. Відси серія вічних конфліктів.
По суті погляди Липинського, його вказівки, поради всіми нами визнавалися здебільшого теоретично правильними, глибокими і цінними, але далеко не завжди практичними і здійснимими. Хоч Липинський і писав мені не раз, що розуміє „всю
