Перейти до вмісту

Сторінка:В. Липинський як ідеолог і політик (1931).djvu/53

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

діймають свої „українські та громадські голоси“ й покликаючись на продиктовані страшною хоробою останні непочитальні виступи покійного, проливають свої сльози над свіжою могилою з тим, щоби за одним заходом далі по хамські паскудити все те, чому учив поклонятися покійник, що уважав найвищими громадськими чеснотами, — то чей же ясно, як близько стоять оці останні поцілунки оцих нових „учеників“ його до поцілунку в саду Гетсиманськім…

Сконстатувавши цей факт, — не спиняємося над ним…


Але і в таборі наших ворогів теж не без „добрих людей“, людей чемних, освічених, ідейних. Їх не можемо збути мовчанкою.

На жаль люде ці, як виявляється з їх писань, стали такими безнадійними „книжниками“, що вони не всилі зрозуміти того, що гетьманський рух це не теорія, „теорія В. Липинського“, яку вони може й дійсно студіювали, а що є це найздоровіщий відрух нашого народнього життя, вираз глибоких підсвідомих, ірраціональних хотінь і стремлінь нашого народу, який нікому не удасться спинити ні найпоступовищими фразами, ні найзабобонніщими нашіптуваннями.

В їхнім матеріялістично-демократичнім фетишизмі думають вони, що ми, поховавши В. Липинського, сховаємо і „його теорію“ і вони знов залишаться безконкурентними „представниками“ українського краму на всесвітній політичній біржі.

І тому вони, як певні себе „єдині представники волі українського народу“ дуже науково, дуже „обєктивно“ справляють у свойому „Тризубі“ тризну над подоланим смертю противником.

В ч. 25-м читаємо:

помер „палкий і пристрастний ідеолоґ і апологет витвореної ним штучної (підкресленє моє. О. Ск.) концепції…

Це пише не хто инший, як сам пан премєр, не якоїсь там штучної, а страх якої „реальної“ УНР!

Але пан премєр обєктивним ствердженням смерти автора „штучної концепції“ не задовольнився; він радісно трубить до відома „всіх, всіх, всіх“:

що покійний „своїми передсмертними виступами в пресі розхитав й перекреслив сам те, що творив і чому служив“.

Ах, як би то добре було для „реальної“ УНР, коли б оті „штучні“ державницькі концепції хоч би покійник, хоч би хто инший таки перекреслив та розхитав…