Проте, шановні Панове з УНР., ми, гетьманці, визнаємо право за кожним, отже й за Вами, проповідувати й очевидні дурниці; але все-ж ми думаємо, що вільно це робити порядним людям лиш доти, доки вони настільки наївні, що самі в ті дурниці вірять.
Вільно, наприклад, було п. Андрієві Левицькому перед тридцятьма роками, коли я проходив вимаганий ним стаж для вступу в Київську Студентську Громаду, в якій він тоді головував, вірити й проповідувати, що демократичні засади є для нашої нації єдиноспасенними. Вільно було мені, тоді недосвідченому в політичному житті молодикові, бачити в цих тезах альфу й омеґу політичної мудрости цілого людства.
За ці наші такі наївні, такі ідеалістичні гріхи молодости ми з п. Головним Отаманом червоніти не маємо причини.
Сказано: молоде — дурне!
Але з того часу пройшло, слава Тобі Господи, цілих тридцять років, та ще яких років: з світовою війною, з руїною таких політичних велетнів, як імперія Російська, імперія Німецька, з роспадом Австрії, з комуністичним експеріментом на обшарі 1⁄6 частини земної кулі, нарешті з повстаннєм і упадком Української Держави…
Але полишім на боці ті велитенські світові катаклізми, які, як явища надзвичайні, повинні бути окремо розглянені.
Спинимося на останнім політично малоактивнім десяткові літ, коли і сам пан Головний Отаман і міністри його перебувають в політичних центрах демократичної Европи і мають змогу добре придивитися до того, як демократичні ідеали виявляються в житті в таких квітчастих формах, як „пацифікація Галичини“, як „санкція Рурської области“ негро-французськими провозвістниками демократичних ідеалів і безконечнім ряді инших дрібніщих подібних подій.
А 14 пунктів Вільсона, цього знаменитого провозвістника реалізації засад всесвітнього демократизму! Мир „без анексій і контрибуцій“! На підставі версальських і инших трактатів, користає-ж бо і українська нація „правом самоозначення“, хоч-би й „до одділення“, „правом“, яке „забезпечила“ нам Ваша всесвітня демократія!…
Отже річ не в тім, що ми постаріли і тому втратили наші молодечі ідеали. Ні, панове, річ в самих тих ідеалах, в тому, як вони виглядають в житті, коли тим життям кермують проповідники їх.
