Вона вже звикла до нього, дарма, що вбоге й нужденне було її життя за ним. Але й без його, ще за дівочих літ, життя її було не краще. Вона була родом із бідного села, з околиць Арахтії, що по той бік грецької границі. І там працювала вона тяжко цілими днями, обдерта й боса як у літню спеку, так і в зімовий холод; і там лаяли й били її і батько, і брати, і мати. Там, на полі, де всі вони працювали, вона вперше побачила Ставроса і познайомилася з ним. Він був із далекої сторони, з албанської округи. Коли вони зійшлися ближче і Ставрос хотів її сватати, батько її не дав на це своєї згоди, бо хоч сам він був убогий селянин, безземельний і заробляв хліб службою в багатого пана, власника великого маєтку, але йому той зайда, невідомо якого роду, здавався непевним. Але, як почалася війна і їх пан, що мав більшість маєтків по той бік границі, втік туди і за ним пішла більшість його селян, Ставрос намовив її, користуючись тою заверюхою, втекти з ним у Грецію. Перші дні ховались вони разом із иншими втікачами; але як побачив Ставрос, що пан вертається назад, бо однаково всю цю країну зайняли Турки, він не схотів лишатися під турецькою рукою і, довівши Стелію з де-якими иншими жінками й дітьми до Арти, лишив її там, а сам, узявши рушницю з арсеналу, де озброювали всіх утікачів, пішов із иншими на Турків. Але їм не пощастило і незабаром він, з недобитками, прибіг назад до Арти, продав свою рушницю за десять
