сімї славянських народів не треба народів — панів і народів — рабів! Югославія повинна допомогти до осягнення цього конечного ідеалу! Допоможе йому в першу чергу: підпираючи всіми силами утворення самостійної й невтральної Галицької Републики.
Румунська держава це продукт повільного розпаду колишньої великої Турецької держави. Перейшовши ріжні ступені ленної держави султана й самостійного князівства (1877), стала Румунія королівством (1881) під владою одної з віток німецької династії Гогенцоллєрнів.
Політичне положення Румунії було в 19 віці важке. З одного боку Австроугорщина — держава Габсбурґів, з другого Російська світова імперія, з третього Туреччина. Ця послідня вийшла з рахуби по 1878 р., коли між нею й Румунією стала Болгарія. Тим трудноще стало становище Румунії супроти Австроугорщини й Росії. Обі ці держави володіли частинами румунської національної землі: Австроугорщина південною Буковиною й Семигородом, Росія середною Бесарабією . Помітивши швидко, що лежить на лінії експанзії Росії (до Царгороду), Румунія вже в 1883 році пригорнулася політично до Австроугорщини й потрійного Союза, хоч і як кровавилось серце румунських націоналістів супроти мадярського гнету над семигородськими Румунами.
