Цю сторінку схвалено
В перехіднім до Гауфе.
Ти добре десь виграв великий льос.
ГАУФЕ.
Малпо проклята!
Всї сьміють ся.
ФАБІҐ.
Ба, ба, та я знаю, що я малпа.
ГЕНШЕЛЬ.
Чи се правда, що ти тепер у Нентвіхів?
ГАУФЕ.
Що-ж се тебе обходить?
ГЕНШЕЛЬ.
сьмієть ся, байдужно:
Ну, бачите сього нагороїженого дурня. Коле як їжак, де його лише чоловік доторкнеть ся.
ВАЛЬТЕР.
Слухай-но, чи скоро ти вже будеш нашим господарем?
ГЕНШЕЛЬ
дивить ся на нього коротким, холодним зором.
Я нї про що не знаю!
ВАЛЬТЕР.
Я гадав. Не тямлю, хто згадував мінї про се.
ГЕНШЕЛЬ
пє, байдужно:
Тому, що згадував тобі про се, мусїло снити ся.
Хвиля мовчаня.
