Я бою ся, прошу панї!
Чого-ж знова! Таж ми мусимо всї умирати. Чуєш, як пукає, що? — Правда? — Що се? Хробак смерти пукає.
Клонить ся в зад.
Раз, два. — Гей, дївко, дївко!
якого пустила, звертаєть ся трівожно до дверий. Як вже зловив рукою за клямку шкляних дверий, обнимає його ляк; сїпає дверми та затріскує їх за собою, аж шиби бренять. Зараз потім тріскає хтось на дворі сильно з батога. Геншлева схоплюєть ся під впливом сього гомону.
Батько йде!!
Ну, що-ж зробимо із сею худобиною, докторе?
Вказуєть ся в дверех із Ґрунертом.
Не можна до нього приступити, треба буде його звязати.
сильно збудований мущина, коло 45 лїт, у баранячій шапцї і баранячім кожусї, під яким має фірманську блюзу, у високих чоботах до дощу, зелених стрілецьких панчохах, з батогом і засьвіченою лїхтарнею.
