Надзиратель доріг був тут. Казав, аби ви післали завтра конї до великого вальця. Вони є тепер в Гінтергартау.
вказуєть ся на сходах за шкляними дверми (пішло йому на сорокові роки); є дуже старанно одягнений. Чорний суконяний сурдут, біла камізелька, ясні англїйські штани; мода з кінця шісьдесятих років. Сиве волосє уложене гарно у вінець на голові та вус буйний темно-бльонд. Зібенгар носить золоті окуляри, як хоче остро придивити ся, закладає крім них золотий кукер. Є се інтелїґентний тип.
входить відчиненими дверми; в правій руцї тримає бляшаний лїхтар з незасьвіченою сьвічкою та вязку ключів, лївою прислонює очі.
Є вже Геншель дома?
А ось я, пане Зібенгар!
Ага, ви їсте тепер як раз. Їжте, їжте. Я маю іще дїло до пивницї. А поговорити можемо іще і потім.
Але-ж прошу, ізза мене! Про мене! Я вже скінчив.
Але може прийдїть радше за хвилю до мене на гору.
Підходить і сьвітить сьвічку до тої, що стоїть на столї.
