Цю сторінку схвалено
ГЕНШЛЕВА.
Та-ж його вже нема давно у нас!
ГІЛЬДЕБРАНТ.
Що-ж я знов плету до чорта! Хотїв спитати ся про нового парубка. Де-ж він є?
ГЕНШЛЕВА.
Поїхав також до Бресляв.
ГІЛЬДЕБРАНТ.
Ну, ну, бо що Гауфе відійшов, я се добре знаю. Приходить все до кузнї та роззявлює рот, як накладаю зелїзо на ковало. Не найшов собі досї їще нїякого місця.
ГЕНШЛЕВА.
Кажуть, що зачинає пити.
ГІЛЬДЕБРАНТ.
Думаю, що так і скінчить ся. Прикро такому старому на сьвітї. Нїхто не хоче його вже більше тримати. Що-ж то нинї там знова такого?
ГЕНШЛЕВА.
Музика. Забава.
ГІЛЬДЕБРАНТ.
А що було би, як би, ми обоє, Геншлева пішли там також? Чому не мали би ми перегуляти одного вальчика?
ГЕНШЛЕВА.
Ото визьвірили би на нас очі. Але що ви то хотїли від Геншля, майстре?
