Цю сторінку схвалено
ГЕНШЛЕВА.
Або що-ж я злого роблю?
ГЕНШЕЛЬ.
А з дївчиною.
ГЕНШЛЕВА.
Та-ж не з'їм її, можеш мінї повірити!
Веде заплакану дитину до комори до ліжка,
ГЕНШЕЛЬ
говорить вслїд за нею.
Вона не прийшла сюда на се, аби ти її мала з'їсти! На се я не привіз її.
Хвилина мовчаня. Ганна вертає назад сама.
ГЕНШЕЛЬ.
Коби то чоловік знав, чим вам догодити. Годї витримати з вами бабами. Все удавала ти.
ГЕНШЛЕВА
злобно заводить.
Брехня, коли хочеш знати.
ГЕНШЕЛЬ.
Що мала би бути брехня?
ГЕНШЛЕВА
як вище.
Я не говорила тобі нїколи про Берту. Лише раз згадала про неї.
ГЕНШЕЛЬ.
Та я не кажу сього. Чого так ревиш! — Як-раз тому, що ти не згадувала мінї нїколи, я хотїв тобі помочи в твоїм мовчаню.
