Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/157

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 147 —

полями пахатними, сѣножатми, лѣсами и всѣми угодіями, позволяючи ему зъ всѣхъ посполитихъ жителей, въ селахъ Шершновцѣ и Калайдинцях будучих, належитое отбирати послушенство и повинность и зъ всѣхъ млиновъ его жъ власнихъ на гребляхъ Лукомъской и Лисогорской будучихъ, также из двохъ вешъняковъ всѣ розмѣровie эъ частю войсковою ку вспартю своего госпо дарства отбирати пожитки. Вѣдаючи прето о такой волѣ нашой, аби якъ панъ полковникъ лубенский, старшина полковая, такъ анѣ п. п. сотники лубенский и лукомский и никто [2266] інший не смѣлъ и не важился мененому пану Петру Кулябцѣ въ владѣнію выжейспецѣфѣкованихъ селъ двохъ и во отби раню зъ млиновъ розмѣровихъ эъ частю войсковою пожитковъ жаднихъ чи нити трудностей и перешкоди пилно варуемъ. Войти засъ Поменених Шер шновки и Kaлaйдaйцовъ селъ 30 всѣми посполитими людми (: опрочъ коза ковъ, которій імѣють ненарушне при волностехъ своихъ заховани быти:) повинни всякie належитое ему пану Петру Кулябцѣ без упору жаднаго отда вати послущенство и повинность мѣти хочемъ и грозно приказуемъ. Данъ въ Лукомлю, 24 марта, 1709 року.

Звишъменований гетманъ рукою власною.

Мѣсто печати.

А тут же докладаемъ, абы дозорца нашъ эъ тих пана Кулябки въ унѣвер» салѣ виражених всѣхъ млиновъ не важился поколющини и покабанщини ви бирати, лечъ оная пану Кулябцѣ належати мѣетъ. Также и до иншихъ мел ницких повинностей потягати его не имѣетъ, приказуемъ пилно. Въ Глуховѣ, генвара 11, 1710.

К сей копѣи бунчуковий товаришъ Петро Кулябка руку приложиль.

С подлинним читалъ и подписалъся полковый лубенский писаръ Степанъ Савіцкий.

[227-Корнієвої.]

Копіа.

68.

Его царского пресвѣтлаго величества войск, Запорожскихъ обоих стороны Днѣпра гетманъ Іоанъ Скоропадскій.

Пану полковниковѣ лубенскому, старшинѣ его полковой, и всѣмъ кому бы колвекъ отомъ вѣдати надлежало сим нашимъ ознаймуем унѣверсаломъ, поневаж здавна право козацкое опѣвает, жебы жоны козаковъ посполитих повинностей въ вдовствѣ найдуючийся потоль до жаднихъ не были потяганы Посполитих повинностей, покол не війдет замужъ, далеко барзѣй тим, которих мужъ на урядѣ и годности якой значне служили должно той являти респектъ. Теди з тих мѣръ и панюю Марину Івановую, бывшую сотниковую лубенскую, окриваючи гетманскою нашою протекціею, село прозиваемое Денисовка, яким покойній муж ей владѣлъ, въ сотнѣ Ператинской будучое, до ласки нашой вой сковой при ней заховуем, и пилно мѣти хочем, абы панъ полковникъ лубен скій, а особливе п. сотникъ перятинскій въ владѣнію того села ей паней сотни ковой не важилъся чинити найменшого препятія. Тутъже докладаем, абы урядовіе лубенскіе Подсусѣдковъ въ дворах ей власнихъ мешкаючихъ до Посполитих не потягали повинностей, въ дворѣ, где сама овдовѣлая панѣ сот ниқова лубенская мешкает, станцій переижжаючим людем не показовали, а най менших обидъ и долегливостей не чинили подесяте Пилно приказуем. Данъ въ Глуховѣ, януар. 12 д., року 1713.

Въ подленномъ подписано тако: Звишъменованій гетманъ рукою власною

Мѣсто печати рейментарской.