Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/73

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Докладаемъ тутже и тое и пилно приказуєм, абы дозорцы наши з мли-новъ ей п. Слюзовой не важилися поколющины и покабанщины вимагати.

В подлинномъ написано: Звишменованный гетманъ рукою власною.

На сей копѣй товарищъ полъку Лубенъского значковий Семенъ Леонъ-тиевъ руку приложилъ.

Копіа.

[69—Пестичів].

Пресвѣтлѣйшого и державнѣйшого великого государя его царского свя-щеннѣйшого величества войскъ Запорожских обоихъ сторонъ Днепра гетманъ Иоаннъ Скоропадский.

Всѣмъ кому колвекъ о томъ вѣдати надлежит, а особливе пану полков-никовѣ лубенскому з старшиною полковою, тутъже сотниковѣ сенецкому зъ урядомъ, симъ нашимъ універсалнимъ оэнаймуемъ писаніемъ, ижъ просила насъ Меланія Трофимовна Пестичовая о наданъе селцаВасилкувець, въ сотнѣ Сенецкой будучого, близко купленних ихъ грунтовъ знайдуючогося, ку спар-тю господарства своего черезъ нашествіе непріятелское зруйнованного. Мы теди гетманъ памятуючи на респектъ од антецессора нашего на покойномъ мужу ей оказуючигіея, а до того видячи и позосталого сина их Степана Пеш-тича до услугъ войсковихъ быти згодного и справного, яко помянутимъ сел-цемъ Василковцями до ласки нашой и войсковой позволяемъ владѣти, такъ пилно варуемъ и приказуемъ, абы панъ полковникъ лувенский з старшиною полковою и сотникъ сенецкий зъ урядомъ, или хто з войсковихъ и посполи-тихъ людей ей Меланій Пеетичевой зъ синомъ въ владѣній вишъпомянутого селця найменшой не важилъся чинити трудности и перешкоди мѣти хочемъ. Данъ въ обозѣ под Гадячемъ, мая 17, року 1711.

У подлинном подписано: Звишъменованний гетманъ рукою власною.

На сей кипѣй товаришъ полку Дубенскаго Стефанъ Пештичъ подписался.

[70—Петровських].

Копія.

85.

Пресвѣтлѣйшихъ и державнѣйших, великихъ государей іхъ царского пре-свѣтлого величества войска Запорожского гетманъ Іванъ Мазепа.

Ихъ же царского пресвѣтлого величества войска Запорожского пану полковникови лубенскому, сотникови сенчанскому и всѣмъ того полку обывателемъ, кому колвекъ о томъ вѣдати належит, оэнаймуемъ, ижъ по милости божой и монаршой ихъ царского пресвѣтлого величества, яко маетъ во своей моци всякіе въ Малороссій устроювати порадки и заслужоныхъ людей контентовати призвойтимъ респектомъ, такъ знаючи пана Стефана Петрувского от давныхъ часъ у войску Запорозкомъ добре эаслужоного товариша, надаемъ ему до ласки войсковой село Жданы въ уездѣ Сенчанскомъ лежачое зъ слушними до него Приналежностями, позволяючи въ немъ всякіе пожитки привла-щати и от тяглихъ людей посполитихъ послушенство и повинност призвойтую отбирати ку вспартю своему недостатку домовому. Мѣти прето хочемъ и приказуемъ, абы ему пану Петровскому въ держанъю того села и въ эаживаню з него всякихъ пожитковъ, якъ панъ полковникъ лубенскій, такъ и нѣхто зъ старшины тамошней, не нажился чинити найменшой трудности и перешкоды. Войтъ зась помененного села Ждановъ з тяглими людми (гопрочъ Козаковъ:), жебы належитое послушенство отдавалы эъособна приказуемъ. Данъ въ Батуринѣ, декаврія 17, 1691 року.

Въ подлинномъ написано: Звишменованный гетманъ рукою власною.