ству тамошнему и кому колвекъ о томъ вѣдать належит, иж супликовали до нас законники монастира святого всемилостивого спаса Мгарского Дубенского, пречесткій господинъ отецъ Макарій Русиновичъ ігуменъ зъ братією, допро-шаючи, абысмо и съ на вспарте потребъ ихъ мокастирскихъ маетностю осмо* трили. Теды ми тую ихъ проэбу принявши, а зичачи способности нашой, аби въ обители святого того монастира зъ достатковъ належитихъ потребъ обфитѣй хвала божая разширалася, надаємо онимъ зъ ласки войсковое село Пѣски въ ключу Дубенскомъ за Сулою лежачое, на которое сей нашъ виразній унѣвер-салъ видати росказавши, позьволяемъ імъ, отцу ігумену и всей братій монастира помененного онимъ зуполне въладѣти и такъ зъ людей тяглихъ тамошнихъ поэинности, яко и зо всѣхъ до него належнихъ кгрунтовъ аъвичайніе на свое имъ спарте отбирати пожитки. Зачимъ абы подлугъ той виразноб волѣ нашой въ владѣнню того села и примишляню зъ него пожитковъ и всякихъ повинностей помененному отцу игумену и его братій, такъ панъ полковникъ лубенскій, якой жаденъ зъ старшого и меншого товариства, такъже войтъ и всякій зъ мещанъ тамошнихъ найменшое не чинилъ и чинити не важился перешкоды. Войтъ зась того помененного села Пѣсковъ зъ людми тяглими тамошними, абы подлугъ посполитого звичаю во въсемъ господину отцу ігуменовѣ и е-о братій повиновалися и въсякую отдавали повинность, цале мѣти хощемъ и приказуємо Данъ въ Батуринѣ 8 октовърія, року 1677.
У подлинъиого тако подписано: Звышъменованій гетманъ рукою власною.
Мѣсто печати гетманской.
[85б] Унѣверсалъ Юрія Хмелницкого гетмана, данній на село Олшанку зъ вишнимъ и нижнимъ млннъкомъ, насело Вязовокъ з приналежностями на луки Барнандинскіе зъ лескомъ, і на села прозиваєміе Лука, Хици, зо въсѣми до онихъ приналежитостями (11).
Юрій Хмелницкій, гетманъ зъ войскомъ его царского величества Запорозскимъ.
Озънаймуемъ симъ писаніемъ нашимъ паномъ полковникомъ, асауломъ, сотникомъ, атаманомъ и всему старшому і менъшому войска его царского величества Запорожского товариству, такъже въшелякой кондицій людемъ, которимъ колвекъ показано будетъ, ижъ якъ небожчикъ панъ отецъ нашъ поглядаючи на убоэство святія обытели Мгарскія, а хотячи бы преэ тое на ономъ святомъ мѣстцю хвала божія не уставаючи квитнула і тимъ болшое помноженъ е брала, при щоденъних молитвахъ, пустил села для пожиткованя и інихъ нужныхъ потреб велебного отца Виктора Загоровекого, стройтеля святія обытели Мгарскія и всей братій тамошній, названъніе села: илшанъку зъ вишнимъ и нижнимъ млинкомъ [1]) село Вязовокъ зъ приналежностями свойми; до того луки прозиваеміе Барнадинскіе изъ лескомъ под фолваркомъ занятимъ и назъ-ванъніе, Лука и Хицы, села зо въсѣми ихъ пожитками. Що и ми не иначей хотячи имѣти помененнія села зъдавна святой обытели Мгарской належачіе пущаемъ имъ со въсемъ ствержаемъ, абы ни от кого не маючи жадной кривъди и перешкоди онихъ ведлугъ потреб своихъ заживали и ку пожитку своему оборочали, Назначивши на кождого противного волѣ нашой и сему виразному писаню безъ вибаченя и фол£и срокгое каране. Данъ въ Чигринѣ ноевр. 1 д., року 1659.
Въ подлинного тако подписано: Юрій Хмелницкій рука власна.
Мѣсто печати гетманской.
- ↑ написано—мнинкомъ.
