доказував чудес напруженя, коли його наказів не сповнювано з відповідною ревністю. То він з кишкою в руцї спинав ся посеред горючих кроквів і звертав водяну струю куди було треба, то завдаючи жаху азіятським натурам, порав ся в арсеналах і викочував бочки з порохом та понабивані бомби. Комендант увійшовши тимчасом до дому, був до крайности збентежений звісткою про нещастє, яке трафило ся маркізї. Вонаж, прийшовши вже зовсїм до себе без помочи лїкаря, як се й заповів був росийський офіцер, і на радощах, що бачить усїх своїх у добрі й здоровлю, та лежачи в ліжку ще лиш тому, аби зацитькати їх надмірну турботу, запевняла його, що більш усього бажає встати і висловити подяку свойому спасителеви. Вона знала вже, що се був ґраф Ф.., підполковник т–ського корпуса стрільцїв і кавалєр ордена заслуги та кількох инших орденів. Вона просила батька, щоб сей як найусильнїйше благав його не покидати цитаделї, заким хоч на хвилю не покаже ся на замку. Комендант, шануючи чутє своєї дочки, вернув негайно до кріпости, і коли офіцер серед ненастанних військових заряджень вештав ся сюди й туди і годї було знайти лїпшої нагоди, на валах, де сей власне роздив-
