свій рідний край, і ті Галичине, як свідомий елємент також вкладали багато праці у відродження України, то переслідування Українців відносилося так до Придніпрянців, як і до Придністрянців в рівній мірі.
Освовою в тій геростратській діяльности большевиків були провокація і терор.
Не дивлячись, що національне, соціяльне, політичне й економічне визволення України — це так корінно революційні події, що революція і відродження України стали синонімами, — большевики крикливою аґітацією й провокаційними напастями почали клеветати, немов-то Українці — це контрреволюціонери, а їхні орґанізації — це гнізда контрреволюції і вони, як такі мусять бути знищені.
І для української інтеліґенції, для українського робітництва і для українського селянства почалася нова крівава Голгофа.
Перш усього кинулися большевики зі скаженою заїлістю на Галичан. Усіх, кого можна було тільки зловити, посаджено в „чека“, а потім в тюрму. Старшини й стрільці сотнями томилися по тюрмах, не почуваючи ніякої вини за собою (доволі
