Перейти до вмісту

Сторінка:Герасимович. Життя й відносини на Радянській Україні. 1922.pdf/50

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

І так „без разбору“ позабирано коні, корови, ялівник, свині, вівці, домашну птицю а також чимало плугів, молотілень, жниварок, січкарень і других приборів господарських.

Коли таку „розвйорстку“ і „учот“ інвентара переводжено загалом, то у заможніщих господарів брано — по їхньому сказавши — „под метьолку“ і забирано до послідного зерна та „до останнього хвоста“. Найбільш запопадливі хлібороби, які фактично найбільше продукували, остали з голими руками і дуже часто з плачем мусіли йти за прошеним хлібом!

Коли додати до того часті кари, конфіскати майна взагалі, коли додати всі поконфісковані маєтки тисячів розстріляних жертв червоного терору, — то можна собі уявити в якому стані опинилася Україна по одному році такого большевицького хазяйнування.

Очевидно всі міліони пудів хліба, всі ті безмірні зграбовані богацтва вивозилося в глуб Росії і тільки дрібонькі охлапи з того діставалися й „комбєдам“ за їхню яничарську службу в виді якого коня чи корови чи якого господарського знаряду. Та не всі члени „комбєдів“ хотіли користуватися опісля тією большевицькою даровизною. Велика їх частина — це загально відомі типи тих сільських голодранців, як „не орють не сіють“ а тільки живуть з дня