Цей механізм одразу прикував до себе мою увагу. Він був зроблений безперечно з блискучої криці, здавався за живу істоту; це був один із тих складних механізмів, так званих „машин-робітників“, що з того часу набули великої слави й вивчення яких у нас на Землі дало великий стимул до винаходів. З першого погляду ця річ нагадувала металевого павука, на п'яти легеньких колінчастих ніжках, з численними рухливими колінчастими підоймами і якимись додатками, що хутко схоплювали й втягувалися, на взірець полапок чи рук, прип'ятих уздовж усього тіла. Більшість цих рук були тепер втягнуті, але трьома „руками“, висунутими на всю довжину, машина витягала з циліндра якісь залізні штаби, дошки, лиштви, що, як видко, підпирали його стінку. Все це машина, одну річ за одною, методично виймала й так само методично складала на рівному місці на землі за циліндром.
Всі ці підойми так хутко бігали, були такої вдосконаленої й складної конструкції, що я спочатку не вірив, що передо мною машина, не зважаючи на металевий блиск. Бойові машини також вражають досконалою координацією своїх рухів і подібністю на живих істот, але вони — ніщо в порівнанні з цією машиною. Хто своїми очима не бачив цієї дивної будови й має уяву про неї лише з фантастичних начерків наших художників — та ще з не зовсім правдивих і докладних описів таких самовидців, як я, — той ледве може уявити собі всі її життєві якості й властивості.
Особливо яскраво пригадується мені малюнок до одного з памфлетів, де подавалося описи війни з марсіянами. Художник, певно, вивчив наспіх дещо про бойові машини марсіян — і цим обмежилося його знання. Він намалював її як триногих велетнів, на високих дибах, з покришкою зверху, неповертких, з одноманітними рухами, — що, звичайно, було далеке від дійсности. Памфлет цей з малюнком вельми був поширений, і я згадую про нього лише для того, щоб попередити читачів од помилкових
