протягом п'ятдесяти років згубної війни, що її провадили европейські еміґранти. Хіба ми самі вже є такі апостоли милосердя, щоб мати право скаржитись, коли б марсіяни пішли на нас з такою самою згубною війною?
Марсіяни, очевидячки, обчислили свій переліт з блискучою спритністю — їхня математична наука, певно, далеко перевищує нашу — і перевели свої підготування майже з завершеною одностайністю. Коли б наші наукові приладдя були дали нам спроможність робити точніші досліди, ми могли б передбачити насування лиха далеко раніше, ще в дев'ятнадцятому столітті.
Такі люди, як Скіяпарелі, вже давно стежили за червоною плянетою, — цікаво, між іншим, що Марс був на протязі цілих століть зоря війни, — але ті ворохобницькі з'явища, що їх вчені так добре відзначували на астрономічних мапах, вони зовсім не потрапили науково з'ясувати. Ввесь цей час марсіяни мусили були підготовлюватися.
Підчас „опозиції“[1] 1894 року на світлій частині Марсового диску вже було помічено якесь велике вогняне полум'я, — спершу це зауважили в Лицькій обсерваторії, а потім Перотін з Ніци та інші дослідники. Англійські читачі спершу почули про це з серпневого числа „Nature“. Я особисто схилююсь до тої думки, що ті ворохобницькі з'явища на Марсі могли постати підчас виливання велетенської гармати; вони, певно, вирили в своїй плянеті величезне провалля, з якого й пустили потім у нас свої набої. Особливі, ще й досі не з'ясовані знаки помічалися також близько того місця вибуху і підчас двох інших опозицій.
Шість років назад велика гроза вибухнула над нами. Коли Марс наблизився до „опозиції“, телеграфічні дроти
- ↑ Опозиція — це таке положення небесних тіл, коли вони відстоять на 180° одне від одного, — найближча віддаленість.
