Капіталізм має тільки один шлях, — шлях іще дужчої експлуатації.
Джерелом нової надвартосте може бути тільки вже додолу пригноблений робітник. Його буде спонукувано, та навіть присилувано працювати більше і важче, як коли раніще[1]. Робітникові непомірно мало платитиметься, салдатам, що зістануться в армії, так саме буде недоплачувано, а незарібні повсюди голодуватимуть. Все буде тяжко оподатковано.
Якими засобами капіталісти накидуватимуть свою волю робітникам? Державою.
Держава присилує робітників, інвалідів, удів і сиріт жити в мізерії і злиднях.
Держава задержить озбройні сили, щоби ними в неволі робітників тримати, — вона одним буде добре платити, а других гостро гнітити.
Вона в інтересах капіталізму буде реґулювати продукцію.
Вона задержить військову повинність, вона візьме під свою охорону промисловість, а пролєтарів вона пообертає в державних робітників і промислових салдатів. Вона переверне їх у невольників компаній, трестів і синдикатів. Держава стане домом напутливих робіт. В інтересах капіталізма буде запроваджено державний соціялізм, в котрому державний капіталізм буде всемогутній, а робітників буде запроторено до повної неволі[2].
Держава стане найжорстокіша експлуататорка, страйки будуть неможливі.
Армія вживатиметься, щоб усе те здійснити.
Армія, що була в 1914 р. мобілізована для боротьби за імперіялізм і капіталізм, замусована домішкою нових аристократичних і буржуазних елєментів, зробиться знаряддям, яким робітництво після війни будуть у неволі держати.
Тую армію вживатиметься підчас усякого економічного або політичного страйку, у діло пускатиметься гармати і рушниці, кулемети, літаки і бомби, зроблені робітниками, і те все повертатиметься проти самих таки робітників та на їх приборкання.
