Сторінка:Гете. Фавст. пер. Д. Загула (1919).djvu/135

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 122 —

Когось їм гам зачарувать вдалося,
Той вже во-вік не вирветься ніяк.
 Фавст: Он дві сидять, старенька з молодою.
І певне вже не чують власних ніг.
 Мефістофель: Не буде їм сьогодня вже спокою.
Новий танок! Давай! ми візьмем їх!
 Фавст (танцює з молодою):
 Давно колись в чарівним сні
 Приснилась яблінка мені,
 Два гарні яблучка на ній,
 І виліз я на груди їй.
 Красуня: 3 вас кождий яблук цих хотів
 Вже з перших ясних райських днів,
 І серце тішиться моє,
 Що вже вони і в мене є.
 Мефістофель (з старою);
 Приснилось раз в поганім сні
 Дуплаве дерево мені.
 Дупло подібне на мару,
 Я полюбив його діру.
 Стара: Для ваших, лицарських копит
 Найкращий буде мій привіт.
 Держіть — — — хвіст.
 Не бійтесь, вас — — не зїсть.
 Проктофантазміст:
Проклятий люд! Як смієте ви там!
Хібаж вам досі ще не доказали,
Що духи добре в світі не скакали?
А ви й танцюєте, подібно нам!
 Красуня (в танку): А цей чого на наш бенкет приліз?
 Фавст (в танку): Та він буває завжди скрізь.
Як хто танцює, зараз критикує.
Як твого кроку він не обміркує,
То краще би тобі його і не зробить!
Найдужче сердиться, як хто вперед біжить.
А як закрутишся на місці довгий час,
Як він в старім млині своїм, ого!
На всякий раз він похвалить і вас,
А головно, як похвалить його.
Проктофантазміст:
Ах, ви ще й досі тут! Чи хто таке чував?
Пропадьтеж бо! Я це вже вам казав.
Чортівський рід і правила не знає;
Розумні ми, а привид нас лякає.
Хоч як ти не кричи: нема! нема!
А духи таки є! і все дарма!