— 125 —
Бо тільки стільки пєс тут виставляють.
Цю пєсу діллєтант нікчемний написав,
І діллєтанти її грають.
Датуйте, паноньку, я більше вже не можу,
Спускать заслону діллєтантам час!
Мефістофель: Як я вже й вас на Брокені знахожу,
Гаразд! Це місце тут якраз для вас.
|
СОН ВАЛЬПУРГІЄВОЇ НОЧІ
або
ЗОЛОТИЙ ШЛЮБ ОБЕРОНА Й ТИТАНІЇ.
Інтермеццо.
Антрепреньор: Славетним Мідінга синам
Пора спочити нині;
Стара гора і діл цей нам
Здається мов на сцені.
Герольд: Треба років пятьдесять
При золотому шлюбі,
Як дні борні перелетять,
Нам речі злотні любі.
Оберон: Як тут ви, духи, де і я,
Зявіться ще в цій хвпли!
Бо королеву й короля
Удруге подружили.
Пук: Прийде Пук танком кривим,
І ногу в такт волочить,
А потім сотні йдуть за ним.
В танок, хто хоче, скочить.
Аріїл: Аріїл дає мотів
До всіх пісень небесних,
Вабить дурнів райській спів.
Поганих і чудесних.
Сберон: Від нас навчіться в згоді жить,
Ви молоде подружжє!
Як тільки вас розєдинить,
Кохаєтеся дуже.
Титанія: Як тільки згоди в них нема,
Розняти їх — найкраще.
На південь хай летить вона,
А він на північ скаче.
Оркестр (tutti fortissimo): Мухи, жуки, комарі,
І сімї їх великі,
Жаби та цвіркуни в траві, —
Оце то раз музики!
|
