Сторінка:Гете. Фавст. пер. Д. Загула (1919).djvu/139

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 126 —

 Сольо: Гляньте, дудку хтось приніс —
 Та ні! то булька з мила!
 Шваркоче крізь тупенький ніс,
 А що? — незрозуміло.
 Дух недосконалий: Живіт як в жаби, павуча нога,
 А крильця мов папірчик;
 Хоч животини ще нема,
 Та є вже певніш віршик.
 Парочка: Крок малий, високий скік —
 В траві — це річ не хитра,
 Та хоч скачи і цілий вік,
 Не вилетиш в повітря.
 Цікавий мандрівник: Що це? Маска тут, чи що?
 І що це за причина?
 Оберон. прекрасний Бог —
 І тут його личина.
 Ортодокс: Хоч без хвоста і без ріжків,
 Я взнав його істоту,
 Як грецький рій старих божків,
 Він чорт, як чорт достоту.
 Північний маляр: Що не змалюю тут, — то все
 Один невдалий нарис,
 Але в Італію я вже
 Збіраюся хоч зараз.
 Пурист: Біда нещасній голові,
 Відьми не зовсім мудрі:
 Зі всього війська тільки дві
 На ніс наклали пудри.
 Молода відьма: Спідниця й пудра — це для баб,
 А я хороша й гола.
 Мене несе мій любий цап,
 На подив доокола.
 Матрона: Ми надто мудрі в цім житті,
 Щоб сварку заводити,
 А хоч ви ніжні й молоді,
 Та мусите зогнити.
 Капельмайстер: Ви мухи, жуки й комарі,
 Не докучайте голій!
 Жабки в траві, мушки в горі,
 Доволі вже сваволі!
 Прапорець (в один бік): Я товариство тут зустрів,
 Що кращого й не буде.
 Всі з цих дівчат і з молодців —
 Многонадійні люди.
 Прапорець (в другий бік): Як не розступиться земля,
 Щоб всіх вас проковтнути,