Сторінка:Гете. Фавст. пер. Д. Загула (1919).djvu/140

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 127 —

 То в пекло зараз скочу я,
 Щоб з вами лиш не бути
 Ксенії: Як мухи, нечисть всю брудну
 Ми мусимо кусати,
 Щоб свого батька Сатану
 Як слід пошанувати.
 Геннінгс: Оце жартують сміхуни,
 Наївні тай байдужі,
 Нарешті скажуть і вони,
 Що в них чутливі душі.
 Музаґет: Я міг би й розум загубить
 Між військом відьм чарівних,
 Я вмію краще їх водить,
 Ніж муз хоч богорівних.
 «Сі devant» Ґеній часу: 3 людьми порядними і з вас
 Ще можуть бути люде,
 Німецький Блоксберґ — як Парнас,
 Для всіх тут місце буде.
 Цікавий мандрівник: Скажіть, це хто сюди приліз?
 І гордий мов піїта;
 Він свого носа тиче скрізь,
 «Шукає єзуїта».
 Журавель: В каламутній воді я звик
 Ловить дурненьку рибку.
 Тому й побожний чоловік
 До чорта прийде швидко.
 Дитя світу: Та для побожних байдуже, —
 Лиш мали би громаду;
 Від давна ходять тут і вже
 Заклали власну раду.
 Танцюрист: Чи там орхестр новий іде, -
 Що бубнить щось невтомно?
 Та цить! то буйголов гуде
 За лісом монотонно.
 Танцмайстер: Криве, горбате і товсте
 Вже гонки витинає,
 А не спитає нас про те,
 Як гарно виглядає.
 Музикант: Якуж ненависть я зустрів!
 Порізались би тутка,
 Як ліра Орфейська звірів!
 Так їх єднає дудка.
 Доґматик: На брехні ми не піддамось
 Ні критиці, ні блуду;
 Бо чорт вже мусить бути щось.
 Бо деб він взявся в люду?