Рафаїл: Одвіку сонце по старому
Співає в хорі вічних сфер,
Вершить свій шлях під рокіт грому,
А з ним юрба його сестер.
Міцніють янголи небесні
Від їх незбагнутих пісень.
Діла Всевишнього чудесні —
Величні, як і в перший день.
Гавриїл: Він крутить землю цю безкраю,
І в мить зникає кожда річ;
І за чарівним блеском раю
Летить страшна, глибока ніч.
Ревуть моря, журчать потоки,
В проваллях скель збігають з гір;
Моря і скелі ті високі
Несуться з вихром вічних зір.
Михаїл: Гуркочуть бурі навзаводи
То з моря в степ, то знов назад;
Ланцюх потужних сил природи
Тримає в світі певний лад.
На промінь блискавки крівавий
Паде знад хмар погубний грім;
Твоїж післанці, Боже правий,
Спокоєм тішаться твоїм.
Втрьох: Ти держиш ангельськії хори,
Хоч їм ті сили потайні,
І всі твої величні твори —
Прекрасні, як і в перші дні.
Ти знову, Господи, зійшов до нас,
Довідатись, чи все в нас так, як треба;
Зі мною ти ласкавий був нераз,
То з челяддю і я приліз до неба.
Пробач! Я в красномовство не вдавався,
Хоч ці мене і вхоплять на язик, —
