Мефістофель: Шануйте час, бо хутко він микає;
Та вже порядок нас навчає
Розмірювать його. На перший час
Курс льоґіки корисний є для вас.
Тут духа добре намуштрують,
Прикрутять гарно, зашнурують
Щоб він ніколи ні на крок
Не збився з правильних думок,
Щоби навчився твердо йти
До певної, постійної мети.
А потім навчимось за деякий там час.
Щоб те, що зразу робиться у вас, —
Чи їжа, чи пиття, чи то звичайне слово. —
Як по команді йшло: раз-два-а три — готово!
Що правда, фабрика думок
Варстатом ткацьким виглядає,
Де рух один аж тисячі ниток
Порушує і ткані виробляє;
Сюди-туди той човничок снує,
Один удар всі ниточки сплітає.
І фільозоф отак висновує своє,
Все мусить бути так — отверто, —
«Як перше є, як друге є,
«То мусить бути третє і четверте.
«Як першого та другого нема.
«То третє і четверте — теж дарма.
Ученики захоплені його річами. —
А все таки не стали ще ткачами.
Хто хоче щось живе пізнати,
Той мусить духа з нього виганяти.
Тоді в його руках вже всі частини;
На жаль, духовний звязок їх загине.
«Encheiresin naturae» це в хемії зоветься.
Тут хемія сама вже з себе, знай, сміється.
Ученик: Та я щось тут не добре розумію.
Мефістофель: На другий раз, я маю вже надію.
Лиш треба вивчитись редукувати.
А потім добре клясифікувати.
Ученик: Від цього зараз в голові мені
Так закрутилося, мов колесо в млині.
Мефістофель: А далі перш за все візьміться
До метафізики; навчіться
Глибоко думати про те,
Що в голову ніяк не увійде.
Дурниця: вмістите, чи там не вмістите.
А влучне слово знайдеться на те.
