дивлятися. На ґалері була кабиця, то козаки понишпорили, знайшли риж і зараз же зварили своїй дитині кашу. А вусатий Карпо та чорнявий Юхим клопоталися коло Хведора Безрідного: обмивали та зав'язували йому прострелену руку.
І знову пливуть козаки морем безкраїм. Над ними небо, під ними вода, а між небом і водою нікого й нічого немає — сами козацькі чайки та здобуті ґалери. І вітер навіть не зривається великий — тихо та спокійно на морі.
Усе море впоперек перепливли козаки без ніякої пригоди і от якось над вечір побачили турецький беріг, а на йому великий город, обмурований високим муром з баштами. За мурами знімалися в гору високі тополі та стрункі минарети. Це був турецький город Синоп; до його й пливли козаки визволяти невільників та карати турків за ті муки, яких невільники дознавали.
Козаки спинилися оддалік дожидати, поки зовсім споночіє, а тим часом Сагайдачний з старшиною почали радитися, як саме напасти на Синоп. Чимало визволених невільників жили і в Синопі і добре його знали; розуміючися на військовій справі, вони, живши там, придивлялися й до мурів, і до фортеці і знали, куди саме треба бити, щоб добутися в город. То й їх покликано на раду. Довго міркувала військова рада, поки обміркувала добре справу, а козаки тим часом лагодилися до бою.
Нарешті все обмірковано. Сагайдачний сказав усім, хто що має робити. Ось уже ніч оповила і землю, й море, і тоді козаки тихо-тихо підпливли до Синопу. Ось уже въ городі все стихло, погасилося світло, — люде поснули, не сподіваючись лиха. А воно вже насувало на їх.
Тихо підпливла половина чайок до берега,
