Козаки стояли тихо й поважно перед своїм новим батьком. Ніхто й не подумав би, що вони оце тільки так збиткувалися над ним.
Вийшовши Сагайдачний до козаків, оповістив, що поведе їх у морський похід Чорним морем погуляти та татарські городи на кримському побережжі пошарпати. Козаки вельми з того зраділи, бо дуже вони були немилосердні на татар та на турків за те лихо, що зазнавала від їх Україна.
Татарські напади на Вкраїну почалися дуже давно, ще в XIII столітті. Тоді вперше хан Батий прийшов з азіятських степів і страшно сплюндрував Україну. Після того татари ще кільки разів набігали на Вкраїну, та вже не мали вони такої великої сили, як попереду, а згодом пощастило Вкраїні зовсім од їх одбитися і старе лихо потроху забулося. Татари спершу по степах кочували, а потім осілися въ Криму і стало там їхнє царство, хоча й по степах таки вони кочували, пасучи свої табуни.
Там же і вкраїнці пасли часом свої череди та отари і здебільшого мирили з татарами; так хиба часом зазмагаються за пасовище. Аж ось на лихо насунула з Азії нова сила — турки. Вони напали на Крим, повоювали кримську орду і примусили кримського хана давати їм данину. Турки тоді велику силу мали, ввесь світ хотілося їм під себе підгорнути. І став султан турецький намовляти татарського хана нападати і на Вкраїну, пообіцяв і свого війська на поміч давати. От і почалося знову лихо. Року 1484 хан Менглі-Герей зібрав свою орду та й посунув на Вкраїну. Пожежами та руїнами слід його значився. Узяв він Київ зруйнував печерський манастирь і силу людей забрав у неволю. З того часу почала татарва мало не що-року набігати на Вкраїну. Людей убивали
