тварь. З Богом святим і низьке підіймається, а без Нього падає й високе. Щастя наше в нас самих, нехай ніхто не жде щастя ні від високих наук, ні від почтенних должностей, ні від богацтва. Там щастя нема. Воно залежить від серця, а серце від спокою, спокій від призвання, призвання від Бога. От тут кінець, далі не йди. Бог жерело всякої утіхи, і царствію Його не буде кінця.
А ти хочеш бути проповідником. Та чи родився ти до того? Подумай над собою, оглядися добре; коли справді не тщеславність чи прибиль, а сам Господь тебе зове врожденною до сього діла любовію — іди. Готовся до того званія. Зостав усі діла, тікай усякої молви, люби бідність, самотність, ціломудреність, дружи з терпінням, учись священним язикам — се все зробить тебе острішим і крилатішим. Привітайся з древніми язичеськими фільософами, побалакай з отцями вселенськими, а перше всього дбай, щоби зрозуміти що́ таке віра. То найпотрібніше. А коли вже призапасся хлібом Христовим — можеш роспочати уділяти його й приятелям, благодітелям, ближнім і дальнім. Тільки треба все те утверждати непорочним життям. Який же ти богослов, коли ти сребролюбець? Ти збірай тільки богацтво слави Божої.
(З твору „Боротьба архистратига Михайла з сатаною за те, що легко бути благим“).
Любезні брати мої! Подивіться на того, хто йде тим шляхом. Шествує собі з палицею веселими ногами й співає спокійно: „зайда я на землі — тож не сокрий, Господи, від мене заповідей Твоїх“. А співаючи, дивиться то направо то наліво, спочи-