— Ремінці? — спитав циган, дивлячись на вуздечку в його руках.
— Може й ремінці, коли вже кобила схожа на ремінці.
— Однак, чорт бери, земляче, ти її, видко, соломою годував!
— Соломою?
Тут Черевик хотів був потягти за вуздечку, щоб провести свою кобилу і викрити брехню безсоромного оббріхувача, та рука його з незвичайною легкістю вдарилась об підборіддя. Глянув, — у ній перерізана вуздечка, а до вуздечки прив'язаний — ой, жах який! волосся його здійнялось догори! — шматок червоного рукава свитки! Плюнувши, перехрестившись і махаючи руками, побіг він від несподіваного дарунку і, швидше за молодого парубка, зник серед натовпу.
За моє жито, та мене й побито.
Прислів'я
— Лови, лови його! — кричало кілька хлопців у тісному кінці вулиці, і Черевик відчув, що його схопив хтось у дужі руки.
— Зв'язати його! Це той самий, що вкрав у доброго чоловіка кобилу!
— Господь з вами! За що ви мене в'яжете?
— Він ще й питається! А нащо ти вкрав кобилу у приїжджого дядька, у Черевика?
— Та ви подуріли, хлопці! Хто ж це бачив, щоб чоловік сам у себе крав щось?
— Говори! говори! а чого ж ти біг скільки духу, наче сам сатана за тобою гнався?
— Нехотя побіжиш, коли сатанинська одежа…
— Е, голубе, дури когось іншого; буде тобі ще й від засідателя, щоб не лякав чортовинням людей.
— Лови, лови його! — почувся крик з другого кінця вулиці: — ось де він, ось утікач!
