Цю сторінку схвалено
ВТРАЧЕНА ГРАМОТА
Бувальщина, розказана дячком …ської церкви
То ви хочете, щоб я ще розказав вам про діда? Воно б, чому й не потішити брехенькою. Ех, старовина, старовина! І яка радість, яка розкіш впаде на серце, коли почуєш про те, що давно-давно, ні року йому, ні місяця немає, діялось колись на світі! А коли ще вплутається якийнебудь твій родич, дід чи прадід, — ну, тоді й рукою махни: щоб мені захлинутися за акафістом[1] великомучениці Варварі, якщо не здається, що ось-ось все те сам робиш, ніби ти вліз у прадідову душу, або прадідова душа жирує в тобі.
Ні, найгірш за все наші дівчата та молодиці; покажись тільки їм на очі: „Хомо Григоровичу, Хомо Григоровичу! А нуте, якоїсь
- ↑ Акафіст — похвальна служба на честь якогонебудь „святого“.
