Цю сторінку схвалено
— Прощай, Ганно, — почулись позад неї слова в супроводі поцілунку.
— Ти вернувся? — сказала вона, озирнувшись, але, побачивши перед собою чужого парубка, вона одвернулась убік.
— Прощай, Ганно, — почулося знову, і знову поцілував її хтось в щоку.
— От ще принесло й другого! — промовила вона з серцем.
— Прощай, люба Ганно!
— Ще й третій!
— Прощай! Прощай! Прощай, Ганно! — і поцілунки посипалися на неї з усіх боків.
— Та тут їх ціла ватага! — кричала Ганна, вириваючись від натовпу парубків, які один перед одним поспішали обнімати її. — Як їм не набридне безперестанку цілуватися! Незабаром, їй-богу, не можна буде вийти на вулицю!
Слідом за цими словами зачинилися двері, і тільки чути було, як із скрипом засунувся залізний засув.
15
