під водою в одну з утоплениць і тим врятувала себе від нагайки з зеленого очерету, якою хотіли бити її утоплениці. Йми віри бабам! Кажуть ще, що панночка кожної ночі збирає всіх утоплениць і придивляється кожній в лице, намагаючись дізнатися, яка з них відьма. Та досі не впізнала. І коли нагодиться із людей хтось, зразу велить йому впізнавати, а ні, то загрожує втопити у воді. От, моя Галю, як розказують старі люди!.. Теперішній пан хоче будувати на тому місці винницю і прислав навмисне для цього сюди винокура… Але я чую гомін! Це наші вертаються з гулянки. Прощай, Галю! Спи спокійно й не думай про ці баб'ячі вигадки.
Сказавши це, Левко обійняв її міцніше, поцілував і пішов.
— Прощай, Левку, — говорила Галя, задумливо втопивши очі в темний ліс.
Величезний вогняний місяць велично став у цей час вирізатися із землі. Половина його була ще під землею, а вже весь світ виповнився якимсь урочистим сяйвом. Став узявся іскрами. Тінь від дерев ясно стала відділятися на темній зелені.
