міряючи її своїм оком. — Я знаю твій намір: ти хотів, ти радий був нагоді спалити мене, щоб вільніше було волочитись за дівчатами, щоб ніхто не бачив, як дуріє сивий дід. Ти думаєш, я не знаю, про що ти говорив цього вечора з Ганною! Ні, я знаю все. Мене не обдурити й не такій дурній, як у тебе, голові. Я довго терплю, тільки гляди, щоб після не каявся…
Вона посварилась кулаком і швидко пішла, залишивши остовпілого голову.
— Ні, тут справді без чорта не обійшлося, — думав він, люто чухаючи потилицю.
— Спіймали! — закричали в цей час десятські, входячи в хату.
— Кого спіймали? — спитав голова.
— Чорта у вивернутому кожусі.
— Сюди його! — крикнув голова і вхопив приведеного полоненика за руки. — Ви збожеволіли: це ж п'яний Каленик…
— Що за загибель. У руках був у нас, пане голово! — В переулку обступили кляті парубки, як почали танцювати, сіпати за рукава та язика висолоплювати, та виривати з рук! Хай вам чорт! — думаємо. — І як оця ворона потрапила замість нього, бог один відає.
