— Ні, я не хочу бути вороном, — промовила дівчина, знемагаючи від утоми. — Мені жаль віднімати курчат у бідної матері.
„Ти не відьма“, — подумав Левко.
— Хто ж буде вороном?
Дівчата знову хотіли кидати жеребки.
— Я буду за ворона! — озвалась одна з гурту.
Левко став пильно придивлятися їй в обличчя. Швидко й сміливо гналась вона за дівчатами. Швидко й сміливо кидалась вона на всі боки, щоб упіймати свою жертву. Тут Левко став помічати, що тіло у неї не так світилось, як у інших: всередині його виднілося щось чорне. Ось почувся крик: ворон кинувся на одну з дівочої низки та схопив її, і Левкові уявилося, ніби у ворона висунулись кігті, а на обличчі мигнула злісна радість.
— Відьма! — сказав він раптом, показавши на неї пальцем і повернувшись до будинку. Панночка засміялась, а дівчата з криком повели за собою ту, що була за ворона.
— Чим же тебе нагородити, парубче? Я знаю, тобі не золота треба: ти любиш Ганну, а суворий батько твій не велить тобі жени-
