Цю сторінку схвалено
I. ГАННА
Дзвінка пісня розливалась річкою по вулицях села… Була саме та пора, коли втомлені денною працею та турботами парубки і дівчата галасливо сходилися в гурток, щоб у блиску чистого вечора виливати свої веселощі в звуки, завжди нерозлучні із смутком. І вічно задуманий вечір мрійно обіймав синє небо, перетворюючи все на невиразність і далину. Вже й смеркло, а пісні все не втихали. З бандурою в руках пробирався молодий козак Левко, син сільського голови, уникнувши від співаків. На козаку решетилівська шапка. Козак іде вулицею, бренькає рукою по струнах і пританцьовує. Ось він тихо спинився перед дверима одної хати, що перед нею стояли молоді вишневі дерева.
5
