Степан. Шиє.
Подкольосін. І багато вже нашив?
Степан. Та вже чимало. Почав уже петлі обкидати.
Подкольосін. Що ти кажеш?
Степан. Кажу: почав уже петлі обкидати.
Подкольосін. А не питав він часом, навіщо, мовляв, потрібний панові фрак?
Степан. Ні, не питав.
Подкольосін. Може, він казав, чи не хоче пан одружитися?
Степан. Він нічого не казав.
Подкольосін. Одначе ж ти бачив у нього й інші фраки? Адже він і іншим теж шиє?
Степан. Так, фраків у нього багато висить.
Подкольосін. Одначе ж сукно на них, мабуть, гірше, ніж на моєму?
Степан. Так, те, що на вашому, начебто показніше.
Подкольосін. Що ти кажеш?
Степан. Кажу: те показніше, що на вашому.
Подкольосін. Гаразд. Ну, а не питався, навіщо, мовляв, пан з такого тонкого сукна шиє собі фрак?
Степан. Ні.
Подкольосін. Не говорив нічого про те, чи не хоче часом пан женитися?
Степан. Ні, про це мови не здіймав.
