Подкольосін. Що ж він говорить?
Степан. Говорить: добре.
Подкольосін. Таж клопітна річ, чорт його забери, — одруження! Те, та се, та оце. Щоб те, та це було справне — ні, чорт би його забрав, воно не так легко, як кажуть. Ей, Степан! (Степан входить.) Я хотів тобі ще сказати…
Степан. Старуха прийшла.
Подкольосін. А, прийшла; клич її сюди. (Степан виходить) Так, це річ… така річ, що не теє… сутужна річ.
Подкольосін. А, здраствуй, здраствуй, Фьокла Іванівна! Ну що? як? Бери стілець, сідай та й розповідай. Ну, то як же, як? Як пак її: Меланія?..
Фьокла. Агафія Тихонівна.
Подкольосін. Так, так, Агафія Тихонівна. І, певно, яканебудь сорокалітня діва?
Фьокла. От уже що ні, так ні. Вже, мовляв, як одружитесь, то щодня будете похваляти та дякувати.
