Фьокла. Отжеж ні — Купердягіна.
Кочкарьов. В Шестилавочній, чи що, живе?
Фьокла. Аж і зовсім ні; буде ближче до Пісків, у Мильному провулку.
Кочкарьов. Ну, так, у Мильному провулку, зараз за крамничкою — дерев'яний будинок?
Фьокла. І не за крамничкою, а за пивним погребом.
Кочкарьов. Як же за пивним, — отут уже я щось не знаю.
Фьокла. А ось як повернеш у провулок, то буде тобі прямо будка, а як будку минеш, зверни наліво, і ось тобі прямо в очі, отак таки простісінько перед очима й буде дерев'яний будинок, де живе швачка, що жила перше з сенатським обер-секлехтарем. Ти ж до швачки не заходь, а зараз за нею буде другий будинок, кам'яний — оцей будинок і є її, в якому, тобто, вона живе, Агафія Тихонівна, відданиця.
Кочкарьов. Добре, добре; тепер я все це впораю; а ти собі йди — в тобі більше немає потреби.
Фьокла. Як це так? Невже ти сам шлюб хочеш улаштувати?
Кочкарьов. Сам, сам; ти вже не втручайся тільки.
Фьокла. А, безсоромник який! Та це ж не чоловіча справа. Відступіться, добродію, далебі, відступіться!
