Подкольосін. Ну, годі, я їду — чого ж ти розкричався?
Кочкарьов. Їду! Звичайно, що ж інше робити, як не їхати! (Степанові.) Давай йому капелюх і шинель.
Подкольосін (у дверях). Такий, справді, чудний чоловік. З ним ніяк не можна водитися: вилає раптом ні за що, ні про що. Не розуміє ніякого поводження.
Кочкарьов. Та вже годі, тепер не лаю. (Обоє виходять.)
Агафія Тихонівна. Знов, тіточко, дорога! Інтересується якийсь бубновий король, сльози, любовний лист; з лівого боку трефовий виявляє велику прихильність, але якась лиходійка заважає.
Ярина Пантелеймонівна. А хто б, ти думала, був той трефовий король?
Агафія Тихонівна. Не знаю.
Ярина Пантелеймонівна. А я знаю, хто.
Агафія Тихонівна. А хто?
Ярина Пантелеймонівна. А хороший торговець, що по суконній лінії, Олексій Дмитрович Старіков.
