Агафія Тихонівна. Ой, боже мій, яке прізвище! Слухай, Фьоклонько, як же це, коли я вийду за нього заміж, то це ж я буду зватися Агафія Тихонівна Яєчниця. Бозна що таке!
Фьокла. Чого ти, матінко, та на Русі є такі содомні прізвиська, що тільки плюнеш та перехрестишся, як почуєш. А втім, коли не до вподоби прізвисько, то візьми Балтазара Балтазаровича Жевакіна — славний жених.
Агафія Тихонівна. А яке в нього волосся?
Фьокла. Гарне волосся.
Агафія Тихонівна. А ніс?
Фьокла. Е… і ніс гарний. Усе на своєму місці. І сам такий славний. Тільки вже не прогнівайся: на квартирі сама тільки люлька і стоїть, більше нічого нема, ніяких меблів.
Агафія Тихонівна. А ще хто?
Фьокла. Акінф Степанович Пантелеєв, чиновник, титулярний совітник, трошки заїкається, тільки зате вже такий скромний.
Ярина Пантелеймонівна. Ну що ти все „чиновник“, „чиновник“; а чи не любить він часом випити, ось би ти що сказала.
Фьокла. А п'є, не перечу, п'є. Що ж робити, — вже він титулярний совітник! зате такий тихий, як шовк.
Агафія Тихонівна. Е, ні, я не хочу, щоб чоловік у мене був п'яниця.
Фьокла. Твоя воля, матінко моя! Не
