Кочкарьов. Таж пригадайте: ви мене, напевно, денебудь бачили.
Агафія Тихонівна. Далебі, не знаю. Хіба чи не в Бірюшкіних?
Кочкарьов. Саме в Бірюшкіних.
Агафія Тихонівна. Ах, та ви не знаєте, з нею ж історія трапилась.
Кочкарьов. А як же, вийшла заміж.
Агафія Тихонівна. Ні, це б іще добре, а то переломила ногу.
Ярина Пантелеймонівна. І сильно переломила. Верталась доволі пізно додому на дрожках, а кучер то був п'яний і вивернув з дрожок.
Кочкарьов. То-то ж, я пам'ятаю, що щось таке було: чи вийшла заміж, чи переломила ногу.
Ярина Пантелеймонівна. А як на прізвище?
Кочкарьов. Та як же, Ілля Фомич Кочкарьов, свояки ж ми. Дружина моя безнастанно говорить про це… Дозвольте, дозвольте (бере за руку Подкольосіна і підводить його), приятель мій Подкольосін Іван Кузьмич. Надворний совітник, служить експедитором, сам усі справи робить, удосконалив найвідмінніше свою частину.
Ярина Пантелеймонівна. А як на прізвище?
Кочкарьов. Подкольосін Іван Кузьмич, Подкольосін. Директора так тільки для чину
