Кочкарьов. Ну от, дуже потрібно поправляти стремінце.
Яєчниця (звертається до нього). Скажіть, будь ласка, молода дурна, чи що?
Кочкарьов. А що таке? хіба що трапилось?
Яєчниця. Так, незрозумілі вчинки: вибігла, почала кричати: „приб'є, приб'є!“ Чорт знає що таке.
Кочкарьов. Авжеж, це з нею трапляється, вона дурна.
Яєчниця. Скажіть, ви ж їй родич?
Кочкарьов. А як же, родич.
Яєчниця. А як саме доводитесь, дозвольте довідатись?
Кочкарьов. Далебі, не знаю; якось там тітка моєї матері щось таке її батькові, чи батько її щось таке моїй тітці — про це знає дружина моя, це їх справа.
Яєчниця. І давно за нею водиться дур?
Кочкарьов. А ще з самого малку.
Яєчниця. Та, звичайно, краще, коли б вона була розумніша; а втім, як і дурна, теж добре. Аби лише статті додаткові були в доброму порядку.
Кочкарьов. Таж за нею нічого нема.
