Фьокла (відступаючи ближче до дверей). Отже й не підійду, я знаю тебе: ти чоловік тяжкий, ні за що приб'єш.
Яєчниця. Ну, дивись, голубко, це тобі так не минеться. Ось я тебе як відведу в поліцію, то ти в мене знатимеш, як обманювати чесних людей. Ось ти побачиш! А молодій скажи, що вона падлюка, чуєш, неодмінно скажи.(Виходить.)
Фьокла. Бач який! розприндився як! Що товстий, то думає, вже йому й рівного нікого нема, а я скажу, що ти сам падлюка, от що!
Онучкін. Признаюсь, матінко, ніяк не думав я, щоб ви стали отак обманювати. Коли б я знав, що молода з такою освітою, то я… та просто й ноги б моєї не було тут. Отак воно! (Виходить.)
Фьокла. Показилися чи хильнули через край. Бач, перебірщики які знайшлись! З глузду зсунула дурна грамота!
Кочкарьов (регоче на все горло, дивлячись на Фьоклу і показуючи на неї пальцем).
Фьокла (з досадою). Ти чого горло дереш?
Кочкарьов (продовжує реготати).
Фьокла. Ото розібрало його!
Кочкарьов. А сваха то! сваха! Тямуха
