женити, знає, як повести справу! (Продовжує реготати.)
Фьокла. Ото заливається! Мабуть, небіжчиця з глузду зсунулась у той час, як тебе родила (виходить з досадою).
Кочкарьов (продовжуючи реготати). Ой, не можу, далебі, не можу! сили невистачає, почуваю, що трісну від сміху! (продовжує реготати).
Жевакін (дивлячись на нього, починає теж сміятися).
Кочкарьов (знеможений, валиться на стілець). Ой, лишенько, вибився з сил! Почуваю, що коли засміюся ще, порву останні жили.
Жевакін. Мені подобається веселість вашої вдачі. У нас в ескадрі капітана Болдирева був мічман Пєтухов, Антон Іванович, теж отак був веселої вдачі. Бувало, йому нічого більше, покажеш отак один палець — враз засміється, їй-богу, і до самого вечора сміється. Ну, дивлячись на нього, бувало, й самому зробиться смішно, і бачиш: нарешті й сам отак самісінько смієшся.
Кочкарьов (переводячи дух). Ой, господи, помилуй нас грішних! Ну що вона здумала
