І хоч виконання стало незрівнянно вищим, Щепкін і в ролі Кочкарьова виявив, за висловом Бєлінського, „більше майстерності, ніж справжньої натури“.
Спинимося ще на кількох спектаклях „Одруження“ в дореволюційному театрі.
В 1860 році товариство для допомоги нужденним літераторам і ученим у Петербурзі дало дві благодійні вистави. На першій ішов „Ревізор“, на другій „Одруження“ і тургенєвська „Провінціалка“. В „Ревізорі“ брали участь найвідоміші російські письменники того часу — Пісемський (городничий), Достоєвський (поштмейстер), Вейнберг (Хлестаков), а в ролях купців — Тургенєв, Некрасов, Майков, Панаєв, Грігор'єв, Курочкін та ін. В „Одруженні“ в ролі Подкольосіна виступав Пісемський, Вейнберг — у ролі Кочкарьова, і лише хвороба перешкодила Островському зіграти Старікова, — персонаж, що був немов літературним прообразом його героїв. Гоголівські спектаклі, здійснені найбільшими представниками російської літератури шістдесятих років, були сценічною реалізацією настанов художнього реалізму, який проголосив Гоголя основоположником російської реалістичної прози, і були немов театральною парафразою відомого твердження Достоєвського: „Всі ми вийшли з „Шинелі“ Гоголя“.
На казенній сцені „Одруження“ було ви-
