Перейти до вмісту

Сторінка:Гоголь М. Одруження (1938).djvu/80

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Агафія Тихонівна. Ах, далебі, ні!

Подкольосін. Ну, то, коли ні, то дозвольте мені й іншим часом, надвечір колинебудь…

Агафія Тихонівна. Дуже приємно.

Розкланюються. Подкольосін виходить.
 
Ява 15

Агафія Тихонівна (сама). Яка достойна людина! Я тепер тільки взнала його гаразд; далебі, не можна не полюбити: і скромний, і розсудливий. Так, приятель його тоді справедливо сказав; шкода тільки, що він так скоро пішов, а я б ще хотіла його послухати, як приємно з ним говорити! І, найголовніше, те добре, що зовсім не пустословить. Я хотіла була йому теж слівця два сказати, та, признаюся, страх узяв, серце так стало битися… Яка чудова людина! Піду розкажу тіточці. (Виходить.)

 
Ява 16
Подкольосін і Кочкарьов входять.

Кочкарьов. Та чого додому? Які дурниці! Чого додому?

Подкольосін. Та чого ж мені зоставатися тут? Адже я все вже сказав, що слід.

Кочкарьов. Отже серце їй ти вже відкрив?