Цю сторінку схвалено
бік, немов би до чого прислухається; за ним суддя ― розставивши руки і присівши мало не до землі, з виразом вуст, немов би готів свиснуть, або промовить: „на тобі!“. За ним Коробкин, повернувшись до публіки і прищуливши одно око з єхидною посмішкою, в бік городничого; за ним на самім краю сцени: Добчинський і Бобчинський, показуючи один на одного очима, а останні гості стоять просто, мов стовпи. Майже півтори хвилини вся група стоїть в такім становищі нерухомо.
ЗАВІСА ПАДАЄ.
