крамнички, там тобі гвардіон-кавалєр розкаже і про лагері, і, навіть, про те — що всяка зірка на небі означає; так от, як на долоні, все тобі викладе. Офицерша стара иноді забреде, — иноді покоївочка така загляне, що… (усміхається, трусить головою). Галантерейне поводжіння, ніколи поганого слова не почуєш, всякий тобі каже — „ви“. Надокучило, примірно сказать, тобі пішки йти, береш візника, сідаєш і їдеш — паном діло, а не хочеться тобі платить, можна, — біля кожного ж дому ворота наскрізь. В одні зайшов, а в другі вийшов — чорта пухлого знайдеш! Одно погано: инший раз попоїси добре, а вдруге — здихай з голоду, от як тепер, а то все він винен, не хто як він. Що ж ти з ним зробиш. Батько пришле грошей, замісць того, щоб приберегти — куди. Пішов бенкетувать. На візникові їздить, кожний день в кіятрі, а потім дивись, через тиждень і посила на базар нового фрака продавати. Иншого разу то все до сорочки продасть, нічого нема, крім того, що на йому: сюртучок та шинелька… Єй, правда. А сукно таке — справжнє, аглицьке. Сотні півтори карбованців один фрак коштує, а на ринку за двадцять спустиш: про штани, то вже нічого й казать — за безцінь ідуть. А все через що? — Через те що діла не робить, замісць того, щоб іти на службу, — він по прошпекту шпацірує, а ні, — в карт гуляє. Ох, як би-б старий пан довідався. Він би не подивився на те, що ти — чиновник, а як би заглянув тобі туди, звідки ноги ростуть, то ти днів чотирі чухався-б. Служить, так служить! От тепера хазяїн гостиниці сказав, що не дасть їсти, поки не заплатить за те, що вже раніш поїв; а чим він заплатить? (зітхнув). Ох, Боже мій, Боже мій. Хоч би якого-небудь борщику; здається, ввесь світ-би ззів. Стукає… чи не він іде?. (Швидко схоплюється з ліжка).
