Город. Потім, коли бажаєте, відтіля — повітову школу обдивитесь, порядок, як у нас вчать наук.
Хлест. Згода, згода.
Город. Потім, як що ваша ласка, заглянете до острогу, обдивитесь місцеві в'язниці, поцікавитесь — як у нас держать арештантів.
Хлест. Навіщо ж в'язниця? Зовсім зайве. Краще всього — ми обдивимось богоугодні інституції.
Город. Воля Ваша! А як Вам буде ліпше: на своєму екіпажі, чи може — як що ласка — зо мною на дрожках?
Хлест. Так, я вже краще поїду з Вами на дрожках.
Город. (тихо Добчинському). Слухайте сюди: біжіть Ви, та тільки хутенько, розумієте, на весь дух і віднесіть дві записочки: одну в богоугодне, а другу жінці. (До Хлестакова). Насмілюсь просить дозволу написать в Вашій присутности пару рядків жінці, щоб вона зготувала все до зустрічі такого поважного гостя.
Хлест. Не варт турбуваться, про те… от і атрамент, тільки паперу — не знаю… Хіба на цьому рахункові?
Город. Дуже вдячний. Я тут напишу. (Пише і про себе говорить). Побачим, як діло піде після снідання, коли роздавимо пляшечку товстопузки. Ти ж ще не знаєш, у нас є губерніяльна мадера: на взір не показна, а за те з ніг звалить і слона. Мені тільки б дізнаться, що ти за птах і з якого боку від тебе боронитися! (написав записки і віддає Добчинському, який підходе до дверей, але в цей мент двері зриваються з завісок і Бобчинський, який весь час підглядав, падає заразом з половинкою дверей на сцену. Всі злякані. Бобчинський підводиться).
Хлест. Що з Вами? дуже забились? де?
