Ця сторінка вичитана
Бобчинськ. Нічого, нічого, не турбуйтесь; перепрошаю, чи Вам не перешкодив? А мені нічого, тільки трошки зверху носа невеличку моргульку посадив. Я зараз забіжу до Христіяна Івановича: у нього є пластирь такий, що зразу загоїться.
Город. (Робить Бобчинському докірливу ознаку. До Хлестакова). То нічого, не вважайте. Прошу покірно. А Вашому челядникові я скажу нехай віднесе чемодана до мене. (До Йосипа). Любий мій, ти перенеси всі речі до мене, до городничого. Тобі всякий покаже. (Хлестакову) Прошу. (Пропускає поперед себе Хлестакова й іде за ним, але обертається і з докором розмовляє з Бобчинським). Ну, вже й ви! Не знайшов другого місця, щоб упасти! Простягся, наче чорт зна що таке. (Йде, за ним Бобчинський).
Завіса.
